Акієв К. РОЗВИТОК ІНСТРУМЕНТІВ ЕЛЕКТРОННОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

Акієв Куртеюп Алім огли
«Публічне управління та адміністрування», 5 курс
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Науковий керівник – к.е.н., доцент кафедри національної економіки та публічного управління
Федірко Н.В.

Головним інструментом електронної взаємодії публічної влади виступає «електронне урядування».

Поняття «електронний уряд» характеризує форму організації діяльності органів публічної влади, відмінною рисою якої виступає застосування технологій електронного обміну та обробки інформації в секторі державного управління. Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) – необхідний елемент ефективного політичного менеджменту в умовах бурхливого розвитку наукових розробок в цій сфері, що дозволяють перейти на якісно новий рівень взаємодії уряду і суспільства, оптимізувати управління інформаційними потоками всередині державних відомств.

Необхідність активного застосування ІКТ пов’язана також із зростанням потреб користувачів державних послуг (громадян і комерційних організацій) в інтерактивних сервісах взаємодії з владою. Як наслідок, зміни зазнає середовище функціонування бюрократичного апарату і політичної системи – в приватному секторі відбувається прискорене впровадження новітніх інформаційних технологій. Уряди не можуть залишатися сторонніми спостерігачами цього процесу і змушені міняти свої підходи як до міжвідомчої взаємодії, так і до діалогу з користувачами державних послуг. Держави стикаються з потребою зниження витрат при впровадженні інструментів електронного уряду. Вони прагнуть уникнути проблем, які виникли у інших країн в цій області. У статті розглядають підходи до розвитку електронного уряду, вироблені в великих країнах, якісно різняться за рівнем соціально-економічного розвитку і типам політичних систем.

Методи дослідження.

При здійсненні даного дослідження, я використовував аналітичний метод. Тому що на мою думку, цей метод дозволяє найбільш об’єктивно оцінити певну проблему та вирішити її шляхом знаходження рішення в науковій літературі або взявши приклад з досвіду розвинутих країн.

Огляд фахової літератури.

Сучасний стан та перспективи розвитку електронного урядування у свої виданнях визначають наступні науковці: Д. Р. Трутнєв [1], Є. Г. Д’якова [2], А. Д. Трахтенберг [3], J. E. Fountain [4], за допомогою яких мені вдалося зробити це дослідження. 

Результати дослідження.

Для аналізу сучасних тенденцій впровадження інструментів електронного уряду ООН була розроблена методологія, яка активно застосовується державами для впорядкування власних зусиль в цій області. Запропонований Департаментом з економічних і соціальних питань ООН індекс розвитку електронного уряду (E-Government Development Index) став одним з найбільш авторитетних показників ефективності національної політики в сфері ІКТ. В оглядовому доповіді 2014 року (далі також – Огляд ООН за 2014 рік) електронний уряд як «використання і застосування державними органами інформаційних технологій в публічному управлінні для оптимізації та інтеграції процесів і процедур з метою ефективного управління даними та інформацією, поліпшення якості надання державних послуг і розширення каналів комунікації для залучення людей до процесу прийняття політичних рішень».

Рейтинг розвитку електронного уряду ООН агрегує безліч показників, об’єднаних в індекси телекомунікаційної інфраструктури (Telecommunications Infrastructure Index), людського капіталу (Human Capital Index) і надання електронних послуг (Online Service Index). Перший з цих індексів, в свою чергу, розраховується на основі п’яти індикаторів: кількість інтернет-користувачів на 100 жителів; кількість фіксованих телефонних ліній на 100 жителів; кількість абонентів мобільного зв’язку на 100 жителів; кількість підключень абонентів бездротового широкосмугового доступу до мережі Інтернет на 100 жителів; кількість підключень абонентів фіксованого широкосмугового доступу до мережі Інтернет на 100 жителів.

Аналізуючи досвід розвинених країн, ми виділили основні завдання, принципи для розвитку електронного уряду та завдання для розвитку порталів електронного уряду.

Завдання для розвитку електронного урядування:

• забезпечення суспільству доступу до офіційної інформації та державних послуг в будь-якому місці, в будь-який час, з використанням будь-якого пристрою;
• сприяння використанню державними органами нових технологій, пристроїв, додатків і відомостей розумним, надійним і доступним способом;
• стимулювання використання офіційної інформації для підтримки інноваційної діяльності в масштабах країни і поліпшення якості державних послуг, що надаються суспільству.

Чотири принципи побудови сучасної моделі електронного уряду:

1. Інформаційно-центричний принцип передбачає перехід від управління і обміну документами до оперування дискретними даними, які можуть бути помічені, передані, класифіковані та представлені в зручному для користувача вигляді. Його реалізація досягається за допомогою структурування наявної інформації і подальшого співвіднесення структурованих даних з підтвердженими метаданими. Інформація стає зручною для обробки та обміну між державними структурами і суспільством незалежно від використовуваних засобів передачі та отримання цієї інформації. Як наслідок, підвищується охоплення і якість державних послуг, розширюються можливості і засоби їх отримання.
2. Принцип загальної платформи орієнтований на створення відкритого інформаційного середовища і загальної технологічної інфраструктури для більш ефективної співпраці його учасників і користувачів електронного уряду, скорочення бюджетних витрат, застосування єдиних стандартів і забезпечення узгодженості відомств у створенні і використанні офіційної інформації. Він дозволяє уникнути дублювання даних, знань технологій, інформаційних систем, підвищує швидкість розробки нових програм та послуг.
3. Принцип орієнтації на користувача передбачає, що всі заходи в рамках електронного уряду в кінцевому підсумку спрямовані на задоволення потреб споживачів послуг. Він має на увазі постійний аналіз потреб громадян і економічних агентів, формування доступного інформаційного наповнення офіційних ресурсів, розширення каналів взаємодії з ними, використання простої і зрозумілої мови спілкування з населенням, створення і постійне застосування інструментів зворотного зв’язку. Всі ці зусилля повинні гарантувати громадянам і приватним компаніям державних послуг і відомостей від федерального уряду на рівні, конкурентоспроможному в порівнянні з комерційними сервісами.
4. Принцип безпеки та конфіденційності вимагає забезпечення збереження даних і надійності надання електронних послуг, без відмови від прозорості і підзвітності державних структур. Відкрите інформаційне середовище і нові технології містять потенційні ризики зловживання приватною інформацією і порушення конфіденційності захищеної законом таємниці, що підвищує витрати держави на захист персональних даних, забезпечення прав громадян на приватне життя і перешкоджання доступу до інформації обмеженого використання.

Завдання для розвитку порталів електронного уряду:

1. надання урядової інформації громадськості, в тому числі інтерактивних посилань на офіційні газети, журнали, збірники законодавства, державні органи та організації;
2. надання державних послуг в електронній формі, в тому числі заповнення податкових форм, отримання ліцензій та сертифікатів, реєстрацію актів цивільного стану, видачу карт електронної ідентифікації громадян;
3. забезпечення прозорості та відкритості органів влади;
4. залучення громадян в інформаційне суспільство та забезпечення оперативного зворотного зв’язку в процесі державного управління.

Висновки і пропозиції.

Центральний елемент електронного уряду – застосування ІКТ владними органами залишається незмінним незалежно від країни. Разом з тим для конструктивної критики універсальності моделей електронного уряду доцільно виявляти конкретні аспекти та напрямки інформатизації влади, які можуть, а в деяких випадках і повинні, варіюватися в залежності від соціально-економічних особливостей країни.

Зокрема, можуть відрізнятися в залежності від розвиненості інфраструктури та соціально-демографічних особливостей, а також щільності проживання населення канали комунікації громадян з владою (такі як багатофункціональні центри надання послуг, центри телефонного обслуговування населення, портали державних послуг, мобільні додатки, особистий прийом окремих категорій громадян).

З урахуванням адміністративно-територіального устрою конкретної держави повинна забезпечуватися інтеграція різних рівнів і гілок влади на основі електронних технологій. Специфікою територіального розташування держави і його місцем в міжнародних відносинах визначається використання елементів електронного уряду в прикордонних відносинах і міжнародних зв’язках.

Від особливостей політичного режиму країни і зрілості її політичних інститутів залежить впровадження механізмів електронного участі в голосуванні для реалізації принципів прямої демократії. Тільки в конкретному розрізі можна визначити національну специфіку реалізації концепції електронного прави- тельства, що грунтується на врахуванні інтересів суспільства і влади окремо взятої держави.

Відсутністю можливості передбачити вичерпний перелік національних особливостей країн, що реалізують електронний уряд, обумовлений універсальний характер теоретичного ських моделей електронного уряду. В даний час розвиток електронного уряду характеризується кількома тенденціями, які придбавають глобальне охоплення. Серед них розширення доступу громадськості до інформації про діяльність органів державної влади та створення ефективних механізмів громадського контролю на її основі; переклад урядових відомостей в машиночитаему форму з метою багаторазового використання; вдосконалення інституційного середовища для ефективного управління розвитком електронного уряду за допомогою спеціалізованих державних органів і нормативно-правового регулювання.

Перераховані тенденції проявляються в окремих країнах в різних формах і в різному ступені з урахуванням їх соціально-політичних і культурних особливостей. Суттєве значення має також рівень економічного розвитку держави, що визначає його здатність інфраструктурно і фінансово забезпечити розвиток електронного уряду. Нарешті, ефективна віддача від створюваних механізмів вимагає високого рівня оволодіння інформаційними технологіями не тільки представниками державної бюрократії, а й широкими верствами суспільства.

Література:

1. Трутнєв Д.Р. Вплив міжнародних рейтингів на утримання планів розвитку електронного уряду // Інформаційні системи для наукових досліджень: Тр. XV Всерос. об’єднаний. конф. «Інтернет і сучасне суспільство». СПб .: СПб НДУ ІТМО, 2012.

2. Д’якова Є.Г. Сфера трансферу. Технології ЕП в національному контексті // Звістки Уральського державного університету. 2013. № 3. С. 94-101.

3. Трахтенберг А.Д. Електронний уряд: стимул для трансформації держави або інституційний міф? // Звістки Уральського державного університету. 2013. № 3. С. 101-109.

4. Fountain J.E. Bureaucratic Reform and E-Government in the United States: An Institutional Perspective // ​​The Handbook of Internet Politics.University of Massachusetts, 2008. URL: http: //www.umass.edu/ digitalcenter / research / working_papers / 07_006

5. FountainBureauReform.pdfUnited Nations E-Government Survey 2014: E-Government for the Future We Want. P. 2. URL:https://publicadministration.un.org/egovkb/Portals/egovkb/Documents/un/2014-Survey/ E-Gov_Complete_Survey-2014.pdf

6. Digital Government Strategy.May 23, 2012. URL: https://obamawhitehouse.archives.gov/sites/ default/files/omb/egov/digital-government/digital-government-strategy.pdf

7. T2015 Waseda – IAC International E-government Ranking Survey. URL: http://e-gov.waseda. ac.jp/pdf/2015_Waseda_IAC_E-Government_Press_Release.pdf

8. Open Government Partnership. About OGP. URL: http://www.opengovpartnership.org/about.