Шпортко В.В. АНАЛІЗ ВИДАТКІВ НА УТРИМАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ПОШУК ШЛЯХІВ ОПТИМІЗАЦІЇ

Шпортко Владислав

(Факультет економіки та управління, 4 курс)

АНАЛІЗ ВИДАТКІВ НА УТРИМАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ПОШУК ШЛЯХІВ ОПТИМІЗАЦІЇ

Актуальність даної теми обумовлюється тим, що сьогодні в Україні спостерігається проблема нераціонального використання коштів на утримання органів державного управління: щорічно із державного бюджету виділяється близько 30% від ВВП, однак результати використання цих коштів малопомітні.

Метою даної роботи є аналіз динаміки видатків державного бюджету на утримання органів державного управління, дослідження світового досвіду ефективності державного управління та пошук шляхів його оптимізації в Україні.

За класифікацією видатків та кредитування бюджету загальнодержавні функції окрім видатків на функції державного управління, включають міжбюджетні трансферти і обслуговування боргу. Ці два напрями видатків мають важливе значення для розуміння пріоритетів розподілу коштів Державного бюджету.

Так, аналізуючи загальну динаміку частки видатків Зведеного бюджету України на утримання органів державного управління протягом 2012-2014 рр. спостерігається їх поступове зниження з 28,17% у 2012 році до 27,11% у 2015 році (рис.1).

Рис.1. Динаміка частки частки видатків Зведеного бюджету України на утримання органів державного управління протягом 2012-2016 рр., %

Джерело: розраховано автором на основі показників виконання Зведеного бюджету України за 2012-2016 рр. [1]

На наш погляд, зниження частки видатків на сектор державного управління протягом 2012-2015 рр. можна пояснити підвищенням рівня мінімальних зарплат, комунальних платежів. Натомість у 2016 році спостерігається скорочення частки витрат на держуправління на 0,28%, що може бути пов’язане із падінням рівня інфляції до 12,4%, а також скороченням кількості державних службовців.

Так, науковці зазначають, що в Україні у 2016 році на одного чиновника припадало близько 170 громадян, що є нормальним співвідношенням порівняно із іншими країнами світу: у Білорусі – 176 громадян, у Литві – 165, у Німеччині – 163, у США – 147, у Франції – 190 [2].

Характеризуючи такий показник, як ефективність державного управління в Україні, варто звернутися до індикаторів Світового банку. Ефективність державного управління вимірюється у межах від -2,5 до + 2,5, вищий індикатор кореспондує кращому рівню державного управління. У 2005 році це показник становив – (-0,58), у 2010 ­– (-0,75) та у 2015  – (-0,51), тобто це означає, що протягом 10 років рівень ефективності державного управління практично не змінився, покращення спостерігається мінімальне. Також за процентильним рейтингом Україна у 2010 році мала 34,15 п.п., у 2010 – 25,36 п.п., у 2015 – 34,62 п.п. Отже, можемо зробити висновок, що за даним показником ми також не відчули помітним змін протягом досліджуваних років. Для прикладу, у Швеції та Швейцарії цей показник становив в середньому 97 п.п., у Польщі – 70 п.п., у Румунії – 47 п.п. протягом 10 років [3].

Структура видатків Зведеного бюджету за статтями на державне управління подано на рис.2.

Рис.2. Структура видатків Зведеного бюджету на утримання органів державного управління у 2015 році

Джерело: складено автором на основі показників виконання бюджету України 2015/2016 рік [1]

Отже, значна частина бюджетних коштів спрямовується на обслуговування державного боргу, також велику частку у структурі займають витрати на фінансування діяльності вищих органів державного управління та органів місцевої влади.

Тому, ми можемо виділити наступні проблеми, які пов’язані із ефективністю державного управління в Україні:

• низький рівень застосування електронних систем для надання адміністративних послуг, здійснення електронних аукціонів тощо, тобто низький рівень впровадження електронного врядування;
• низький рівень публічності інформації, що пов’язано із такими поняттями, як “відкриті дані”, доступ до публічної інформації тощо, які роблять всі дії уряду прозорими та надають можливість кожному громадянину в будь-який момент отримані статистичну інформацію, дані про здійснення фінансових трансакцій урядовим сектором тощо;
• неефективність розподілу коштів на утримання державного сектору, яка проявляється в тому, що, наприклад, на автопарк Кабміну з державного бюджету в 2016 році витратили приблизно 30 мільйонів гривень. Трохи більше, 50 мільйонів гривень, щороку направляється на автопарк Верховної Ради [4].
• Аналізуючи світовий досвід зазначимо, що орім України, до десяти найбільшим країнам за рівнем частки державних витрат у ВВП країн, що відносяться тільки Лівія і Лесото, причому обидві є нетиповими і дуже специфічними (табл.1).

Таблиця 1

Топ-10 країн світу у відповідності з рівнем частки державних витрат у ВВП згідно Worldwide Governance Indicators Світового банку у 2015 році

Країна	Частка сукупних витрат держсектора у ВВП, %	Ефективність управління	Якість регулювання	Контроль корупції
Лівія	84,44	4,78	1,91	0,96
Лесото	64,11	42,58	39,71	63,64
Фінляндія	58,26	100,00	98,56	98,09
Франція	57,50	89,47	85,17	88,04
Данія	54,60	99,04	97,61	100,00
Бельгія	54,54	93,30	87,56	91,87
Австрія	53,31	92,82	91,39	89,95
Італія	51,69	67,46	74,64	57,42
Україна	50,95	30,14	28,71	11,96
Швеція	50,62	98,56	99,04	99,04

Джерело: Worldwide Governance Indicators [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Світового банку [3]

Всі інші країни з високим рівнем державних витрат ― це розвинуті країни, що володіють дуже розвиненими державними інститутами.

Для подолання існуючих проблем пропонується ряд наступних заходів:

• продовжувати впровадження концепції електронного врядування в усі сфери діяльності, розширюючи постійно спектр послуг;
• продовжувати реалізацію концепції відкритих даних, постійно поповнюючи дані по статтям сайту data.gov.ua [5];
• проаналізувати структуру витрат державного бюджету на загальнодержавні функції та оптимізувати її відповідно до задоволення потреб державних службовців для реалізації їх основних повноважень. Також ми вважаємо, що для правильного вирішення спектру тих потреб органів державного управління, які потрібно фінансувати із державного бюджету, можна залучити громадськість та шляхом петицій або голосування визначити пріоритетні статті витрат;
• скоротити частку витрат на вищі органи державного управління.

Отже, проблема неефективності державного управління в Україні є істотною, це підтверджують наведені дані щодо індикаторів Світового банку, тому для її подолання необхідно залучити громадян та шляхом інструментів е-врядування вирішити структуру розподілу державних коштів.

Література

1. Видатки за органами влади / Офіційний сайт Cost.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cost.ua/budget/expenditure/agencies/
2. В Україні на одного чиновника припадає 170 громадян [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Укрінформ. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2153641-v-ukraini-na-odnogo-cinovnika-pripadae-170-gromadan.html
3. Worldwide Governance Indicators [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Світового банку. – Режим доступу: http://info.worldbank.org/governance/wgi/index.aspx#reports
4. Кондратюк С. Я. Раціоналізація видатків державного і місцевих бюджетів в Україні / С. Я. Кондратюк // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Держ. ВНЗ “Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана”; [редкол.: А. М. Мороз (голов. ред.) та ін. ; ред. англ. тексту О. М. Сабат]. – Київ : КНЕУ, 2014 – Вип. 2 (24). – С. 51-64.
5. Єдиний державний портал відкритих даних [Електронний ресурс] / Офіційний сайт data.gov.ua. – Режим доступу: http://data.gov.ua/