Стрілець А. О. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Стрілець Анна

Обліково-економічний факультет, ІІ курс

 ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Соціальна справедливість – це соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин [7].

Категорія соціальної справедливості для сучасного демократичного суспільства є загальновизнаною цінністю, тому вона навіть закріплена в найголовніших документах світової спільноти, зокрема в Міжнародних пактах ООН [1, с. 211].

Актуальність даної теми полягає у тому, що зараз в Україні, як ніколи, досить гостро постає проблема нерівності населення за багатьма параметрами, зокрема і за соціальними, що пов’язано, насамперед, з нестабільною ситуацією всередині держави.

Відомо, що на кожному переломному етапі розвитку суспільства саме категорія соціальної справедливості набувала ключового значення.  Особливо це характерно для тих періодів історії, коли відбувався крах соціальних порядків та коли суспільство змушене було переживати цілий ряд потрясінь як політичного, так і економічного характеру.

Для того, щоб впроваджувати дійсно якісні зміни в суспільстві необхідно керуватися ідеєю соціальної справедливості.
Над поняттям власне самої справедливості замислювалися ще з давніх часів. Наприклад, Платон вважав, що справедливість є основоположною категорією, котра і визначає сутність досконалої держави. Також Арістотель розглядав у своїх працях поняття «справедливість» та виділив дві форми: ретрибутивну, тобто зрівнювальну справедливість, і дистрибутивну, яка полягає у тому, що один отримує більше, а інший менше. Філософ заперечував проти надмірних контрастів в матеріальному положенні людей. У наші часи ведеться жвава дискусія даної проблеми навколо концепцій та ідей, що були сформульовані вченими в кількох фундаментальних працях: “Теорія справедливості” (1971) Дж. Ролза, “Анархія, держава та утопія” (1974 р.) Р. Нозіка, “Право, законодавство та свобода” (1973 р.) та “Нові студії з філософії, політики, економіки та історії ідей” (1978 р.) Фрідріха фон Гаєка, “Серйозний погляд на права” (1977) Р. Дворкіна.
Над даною проблемою також працювали низка вітчизняних та російських вчених, таких як Т. А. Алексеєва, А. М. Гриненко, А. А. Гусейнов, В. Е. Давидович, Б. А. Єфимов, Г. Ю. Карнаш, Б. Н. Кашников, Г. Г. Пирогов та ін.

Оскільки ми живемо в умовах формування ринкової економіки, то звідси випливає, що саме держава та корпоративний бізнес повинні спонукати розвиток та забезпечення соціальної справедливості. Яка, у свою чергу, має реалізовуватись завдяки соціальній відповідальності, тобто готовності реагувати на потреби суспільства, не примусово жертвуючи короткостроковими прибутками, та економічній свободі кожного члена суспільства.

Враховуючи умови ринкової економіки можна виділити найважливіші критерії сучасної соціальної справедливості:
1) скасування привілеїв та забезпечення рівних можливостей для всіх;
2)забезпечення державою соціального захисту усіх громадян;
3)затвердження нових принципів розподілу доходів та багатств.

Однією із найбільш гострих проблем, що спонукає до соціальної несправедливості є нерівність доходів, саме вона і породжує обмеження доступу до благ різних категорій суспільства.

У сфері ринкової економіки справедливість встановлюється наступним чином: доходи усіх власників факторів виробництва формуються на основі законів попиту та пропозиції, а також граничної ефективності цих факторів. Але, слід зауважити, що у будь-якому суспільстві є люди, які, по-перше, не мають факторів виробництва – незаможні й непрацездатні (діти, пенсіонери, інвалідами); по-друге, не можуть застосувати свою працю (безробітні); по-третє, не бажають працювати в силу своїх переконань або інших причин. У результаті хтось заробляє дуже скромні кошти або зовсім нічого, тоді як інші мають дуже великі заробітки. Як наслідок, можна стверджувати, що ринковий механізм не може надавати гарантованого рівня добробуту, тому ми зараз і спостерігаємо значне розшарування суспільства.

Як уже ми зауважили, у наш час перед Україною досить гостро постає проблема соціальної несправедливості. За даними Інституту соціології НАН України, 86% українців вважають нерівність суттєвою. Для більшості опитаних, вихід із ситуації є можливим за умови посилення державного впливу на економіку та перерозподіл соціальних благ; 60% вважає, що уряд зобов’язаний наскільки можливо вирівнювати доходи людей, а 70% виступає за те, щоб уряд контролював зарплати, ціни та доходи [5].

Також ми можемо визначити показники соціальної справедливості завдяки характеристиці нерівності, рівня суспільної довіри і свободи, бідності, доступу до соціальних послуг, соціальної захищеності, корумпованості суспільства тощо. Реально оцінюючи становище нашої держави на даному етапі розвитку, можна сказати, що значного покращення ситуації не досягнуто. За результатами міжнародних порівнянь за 2016 рік за Індексом людського розвитку Україна посідає 84 місце у світі, хоча у 2015 – 81, за показником ВНП на душу населення – 118 місце, за середньою тривалістю життя – 88 місце[6].

Поняття соціальної справедливості напряму залежить ще й від можливості існування тіньової економіки, тобто існування такої ситуації, коли багаті приховують свої доходи, щоб сплачувати менші податки, а бідні, у свою чергу, також приховують доходи, але уже з метою отримання пільг. Зараз система оподаткування є ще одним проявом соціальної несправедливості, оскільки основний податковий тягар спрямований саме на бідну частину населення. Тому, коли ми говоримо про соціальну справедливість в Україні, то треба відмітити, що уряд зобов’язаний забезпечити, насамперед, рівність населення перед законом.

Отже, соціальна справедливість відіграє ключову роль у житті будь-якого суспільства. І ця економічна категорія обговорюється ще з давніх часів. Соціальна справедливість набуває різних проявів в умовах ринкової економіки – це і принципи устрою соціальних систем, і взаємовідносини між державою та різними соціальними суб’єктами, і показники добробуту населення, тощо.

Наявність соціальної справедливості залежить не тільки від типу економіки в країні та державної політики, а і від самих людей, від їх ставлення та поваги один до одного. Погоджуючись з думкою більшості економістів, можна стверджувати, що для того, щоб досягти соціальної справедливості в ринковій економіці, необхідно не тільки вести грамотну економічну політику, а і дбати про соціальний захист та добробут населення.

Підсумовуючи, хочемо наголосити, що соціальна справедливість є головною деталлю у механізмі стабільного розвитку суспільства.

Література:

1. Гриненко А. М. Соціальна політика : навч. посіб / А. М. Гриненко. – К. : Вид-во КНЕУ, 2009. – 211 с.
2. Макарова О. В. Соціальна політика в Україні: Монографія / О. В. Макарова ; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. – К., 2015. – 244 с.
3. Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу / за ред. Е. М. Лібанової. − К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, 2012. − 404 с.
4. Справедливість як чинник соціальної стабільності/Т. Г. Прохоренко/ Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» –  № 3 (22) 2014 –  с.259
5. Державна служба статистики [Електронний ресурс] : [сайт] : україн. версія / Держстат України. — Текст. і граф. дані. — К. : Держстат України, 1998-2016. — Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index
6. http://edclub.com.ua/analityka/reytyngovi-ocinky-rozvytku-lyudskogo-kapitalu-2016
7. Національна економічна енциклопедія [Електронний ресурс] / А. І. Кузь-мичов, М. Г. Медведєв. – 2017. – Режим доступу : http://vocable.ua/termin/tenevaja-cena.html