01.05.2017Marina Vlasenko

Шелест О. Необхідність посилення економічної ролі держави в умовах глобалізації

Студентки    1-го курсу  спеціальності  Ме-105

Шелест Ольги Миколаївни

Науковий керівник

доцент Королюк Т.О.

План

Вступ

  1. Вади ринкового саморегулювання та необхідність державного регулювання економіки.
  2. Аналіз рівня державного втручання в економіку в різних країнах світу.
  3. Зростання ролі держави в умовах глобалізації.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Держава – це найпотужніший організаційний інструмент, який винайшов людство і без якого великі економічні зміни втілити доволі важко. Однак, щодо ролі держави в економіці, думки значно розходяться. На протязі усіх віків існували різні економічні школи і вони підтримували різні теорії. З одного боку, є прихильники вільного ринку, з іншого, ті, хто вважає, що держава повинна координувати господарство через механізм центрального планування. Між цими двома поглядами існує дуже багато варіантів, що варто державі робити, а що – ні.

Судячи з усього вище сказаного, зрозуміло, що об’єктом мого дослідження виступає ринок, предметом – ринок і держава; їх взаємозв’язок; роль держави у економіці.

Мета моєї роботи полягає в тому, щоб з’ясувати чи потрібне державне регулювання у сучасних умовах і продемонструвати це на прикладах країн; наскільки велика роль держави в умовах глобалізації.

Для досягнення цієї мети поставлено наступні завдання:

  1. з’ясувати вади ринкового механізму та необхідність державного регулювання;
  2. дослідити досвіт країн зі розвиненою економіко;
  3. розглянути роль держави в умовах глобалізації.

Економіка – невід’ємна частина “життєдіяльності” країни , тому коректне функціонування ринку є важливою категорією у перспективі ефективності пропорційного розвитку економіки, науково-технічного прогресу, створенні необхідної інфраструктури, успішності розв’язувати соціальні проблеми та ін. Ці проблеми є досить актуальними на сьогодні, тому дослідження цієї теми є досить ваговим внеском у розуміння державної політики у економіці та, насамперед, необхідності цього кроку для ефективного розвитку галузей економіки загалом.

  1. Вади ринкового саморегулювання та необхідність державного регулювання економіки

Існує дві точки зору на предмет втручання в економіку держави. Першу проголосив Адам Сміт у своїй книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів». Він говорив, що ринок – це саморегульована система, яка не вимагає нічийого втручання.

Друга точка зору з’явилася значно пізніше, в кінці 19 століття. Аналітики дійшли висновку, що ринок – це інститут, який має ряд слабких місць, негативні наслідки яких може і повинна згладжувати держава. Насамперед, дамо визначення ринку. Ринок – це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами у процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за законами товарного виробництва і грошового обігу. В сучасних умовах ринкової економіки обов’язковою складовою залишається державна підтримка. Адже самий ринок не здатний повністю покластися на саморегулювання. Це спричинено рядом причин:

  1. неспроможність приватної та колективної власності забезпечити подальший прогрес сучасних продуктивних сил (розвиток освіти, фундаментальних наукових досліджень, освоєння космосу та ін.);
  2. ринкова система позбавлена внутрішніх факторів, які б стимулювали підприємців до зберігання природи;
  3. неспроможність механізму ринкового саморегулювання рівномірно розвивати регіони країни;
  4. неспроможність забезпечити відносно справедливий розподіл і соціальний захист людей;
  5. неспроможність забезпечити пропорційний розвиток галузей, чисельність яких внаслідок поглиблення суспільного поділу праці постійно зростає;
  6. поява монополій;
  7. неспроможність подолати економічні кризи, глибина яких поступово наростала;
  8. неспроможність забезпечити розвиток економічної та соціальної інфраструктур;
  9. неспроможність забезпечити захист прав споживачів і виробників, розробити правову систему, адекватну рівню розвитку економічної системи.;
  10. неспроможність забезпечити виробництво специфічних суспільних товарів — оборонного значення, утримання правоохоронних органів, страхування на випадок безробіття, по старості та ін.;
  11. неспроможність забезпечити розвиток міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міграції робочої сили та ін.).

З вище перерахованих недоліків, можна зробити висновок, що з розвитком ринкової економіки виникають нові економічні та соціальні проблеми: загострюється конкуренція, виникає безробіття, екологічні проблеми і т.п. Все це потребує державного втручання та капіталовкладень.

Ринок  не розв’язує проблеми зовнішніх наслідків виробництва або споживання блага, не відтворює цін на деякі дуже важливі блага. Ці  недоліки є підставою для втручання держави у ринковий механізм та введення певних заходів які потрібні для покращення економіки в цілому.

В зв’язку з цілою низкою вад ринкового саморегулювання і виникає необхідність державного втручання. Суть державного управління й регулювання економіки полягає у впливі держави на відтворювальні процеси в народному господарстві країни за допомогою кон’юнктурної та структурної економічної політики, роздержавлення і приватизації як складових структурної політики, інвестування, правових й економічних регуляторів, системи державних замовлень та контрактів тощо.

Перед державою постає завдання вирішити завдання, які ринковий механізм не здатний вирішити самостійно (рис. 1. )

Снимок экрана 2017-05-01 в 16.16.50.png

Рис.1. Основні цілі державного втручання в економіку

Джерело: Основи економічної теорії: Суть, цілі і засоби державного регулювання економікою [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10290228/politekonomiya/sut_tsili_zasobi_derzhavnogo_regulyuvannya_ekonomiki

Для оцінки ж самого регулювання економіки державою потрібно проаналізувати всі можливі форми та інструменти його функціонування. Вивчаючи та розглядаючи поставлене переді мною завдання, я виявила, що механізм державного регулювання доволі різноманітний. Основу цього механізму становить бюджетна, податкова, кредитна, цінова, соціальна, зовнішньоекономічна, наукова політики (рис. 2.). Поєднання цих інструментів стимулює розвиток окремих галузей, секторів, підприємств та дозволяє вирішувати проблеми, які перед ними постають.[1]

Снимок экрана 2017-05-01 в 16.17.13.png
Рис. 2. Інструменти державної підтримки національного господарства

Джерело: Механізми регулювання економікою: Оцінка ефективності державної підтримки розвитку національного господарства / [Федосєєнко І. Г., Штерн Г. Ю.] / [Електронний ресурс]. – м. Харків, 2011. –  С. 4. – Режим доступу: http://www.business-inform.net/export_pdf/business-inform-2011-3_0-pages-3_5.pdf

Конкретні форми і методи державного регулювання змінюються в міру досягнення певних рівнів зрілості економічної системи. При цьому державне регулювання виступає не жорсткою альтернативою ринковим методам, а способом закріплення позитивних і усунення негативних сторін ринку. В країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин застосовується один і той самий добре відомий у теорії і практиці набір інструментів державного регулювання ринку, однак спрямованість та організаційні форми цих інструментів можуть бути різними. Набір інструментів визначається передусім пріоритетними галузями і сферами, на розвиток яких робить ставку уряд країни.

На табл.1. на прикладі України зображена ефективність державного втручання.

Таблиця 1

Вихідні дані для визначення впливу важелів державного регулювання економіки на розвиток економіки

Снимок экрана 2017-05-01 в 16.17.41.png

Джерело: Каплієнко М. В. Механізм регулювання економікою: формування важелів державного регулювання економіки з урахуванням впливу учасників промислового виробництва  [Електронний ресурс]. – м. Харків, 2011. –  С. 8. –  Режим доступу: http://www.business-inform.net/export_pdf/business-inform-2011-3_0-pages-5_10.pdf

  1. Аналіз рівня державного втручання в економіку в різних країнах світу

Щоб конкретніше розглянути роль держави у ринковій економіці, потрібно звернутися до досвіду різних країн світу. Думаю, це найкращий спосіб для точного аналізу та дослідження цього явища, адже економіка є одним із головних показників “життєдіяльності” країни та її добробуту населення. У всіх розвинутих країнах базовими елементами механізму регулювання системи господарства є ринок і держава. Обидва механізми мають переваги і недоліки, а тому основним завданням країни є раціональний розподіл функцій між ними. Зокрема, в Америці поняття макроекономічного регулювання було введено в науковій обіг на початку ХХ ст. В умовах зростання корупції серед представників міського управління американських міст наприкінці ХІХ ст., коли державні кошти розподілялися однією особою, у багатьох містах реформатори почали кампанії “за ефективне управління”. Їх метою було створення професійної державної служби, що передбачало відмежування роботи професійних чиновників середньої ланки від політиків вищого рангу і запровадження управлінських механізмів на основі стандартних правил і процедур, а не особистих преференцій. Надання державних контрактів приватним торговцям товарами й послугами шляхом відкритих конкурентних конкурсів (а не на основі прихованих особистих зв’язків) стало одним із головних досягнень багатьох із цих кампаній. А сучасні процеси глобалізації сприяли зміні ролі уряду в розвитку ділової активності, економічного життя держави в цілому. Сьогодні державне регулювання економіки США реалізується у таких формах і методах:

  1. Превалювання дозвільних принципів регулювання над забороняючими.
  2. Спрощена система оподаткування.
  3. Стимулювання ділової активності суб’єктів господарської діяльності, покарання тих хто порушує правила гри.
  4. Жорсткий контроль діяльності монополій всередині країни і сприяння створенню зарубіжних монополій, (ТНК). Це пояснюється тим, що діяльність монополій за межами країни не являє небезпеки для економіки країни, а навпаки дає можливість фінансового зростання.
  5. Створення і контроль рівних умов конкурентної боротьби.
  6. Індикативне планування.
  7. Експорт капіталу в інші країни. [2]

До речі, механізм регулювання ринку США вважається найбільш відпрацьованим.

Якщо ж розглядати Європу, то у регулюванні економіки окрему позицію займають країни Північної Європи. Для них характерною рисою є високий рівень втручання влади в економіку. Основними характеристиками державного регулювання в цих країнах є:

  1. Розвиток економіки відбувається у контексті державної програми розвитку, при активному державному регулюванні.
  2. Максимальна економічна незалежність суб’єктів через гнучку систему оподаткування підприємств.
  3. Постійне зменшення частки своєї (комунальної) власності в економіці країни.
  4. Сприяння вільній конкуренції.
  5. Надання пріоритету екологічній політиці. [3]

Існують так звані показники ефективності державної підтримки. Вони поділяються на такі групи:

  1. Індекс державної підтримки. Являє собою від- ношення індексу фізичного обсягу валової продукції національного господарства до темпів зростання реальних бюджетних витрат. Основні недоліки такого показника – необхідність приведення бюджетних витрат у порівнювальний вигляд, наявність лагу бюджетних інвестицій.
  2. Вплив державної підтримки на доходи і рівень рентабельності товаровиробників. У рамках цієї групи у світовій практиці використовується низка оціночних показників :
    • AMS (aggregate measure of support) – агрегована міра підтримки. Цей коефіцієнт показує ступінь впливу внутрішньої політики на умови міжнародної торгівлі. Адже заходи державної підтримки виробників розділяють на ті, що впливають на умови світової торгівлі (міри «жовтого кошика»: цінові субсидії виробникам, імпортні тарифи), і ті, що не справляють такого впливу (заходи «зеленої скриньки»).
    • NPC (nominal protection coefficient) – номінальний коефіцієнт захисту. Оцінює тільки співвідношення внутрішніх і світових цін. Чим більший цей показник, тим більший вплив держави на ринок конкретного продукту. У більшості країн світу показник NPC перебуває в межах 1,2 і 2, а в більшості країн, що розвиваються, цей показник нижче нуля.
    • EPC (effective protection coefficient) – ефективний коефіцієнт захисту. Порівнює додані вартості у внутрішніх і світових цінах, дорівнюючи різниці між ціною кінцевого продукту і вартістю засобів, які використовуються для його виробництва. Застосовується для оцінки підтримки, якщо політика держави впливає на ціни факторів виробництва.
    • PSE (producer support estimate) – оцінка під- тримки виробника, CSE (consumer support estimate) – оцінка підтримки споживача. Найбільш комплексні показники для оцінки рівня державної підтримки. PSE включає оцінку широкого кола заходів державної підтримки: як явні субсидії, так і непрямі податки. CSE відображає загальну суму трансфертів, які отримують споживачі вітчизняної продукції.
    • TSE (total support estimate) – загальна оцінка підтримки. Показує загальну суму трансфертів, яку отримає господарство від платників податків та споживачів у результаті політики підтримки галузі. Більшість показників впливу державної підтримки на доходи і рівень рентабельності товаровиробників не враховують різницю валютних курсів, що ускладнює інтерпретацію цих коефіцієнтів та вказує на неточність.
  3. Бюджетна та народногосподарська ефективність державної підтримки. Ця група показників відображає точки зору конкретних товаровиробників, економіки країни, економіки регіону, бюджетів різних рівнів, муніципальних утворень, продавців ресурсів для галузі, покупців продукції та ін. Для оцінки суспільної ефективності рекомендується ряд методів, в основу яких цілком справедливо закладається приріст або до- даток валового внутрішнього продукту (ВВП).
  4. Як окрема група показників економічної ефективності державної підтримки виділяється ефект бюджетного фінансування, який виражається сумою фінансових ресурсів, залучених на розвиток національного господарства внаслідок заходів підтримки. До їх числа слід віднести обсяг бюджетних і позабюджетних коштів всіх рівнів.[4]
  5. Зростання ролі держави в умовах глобалізації

Сьогодні в умовах глобалізації досить важко визначити роль держави в ринковому механізмі. У сучасному світі коли великих масштабів набувають кризові явища, зміни у механізмі функціонування економіки як ніколи необхідні. На даному етапі людство зіштовхнулось з низкою проблем, такими як: криза, тероризм та ін. У результаті цього, країна постає перед необхідністю протистояти цим явищам. Вони негативно впливають на економіку господарства. Головним викликом суспільного розвитку в умовах глобалізації стає підміна національного інтересу глобальним, що породжує нові виклики . Негативними наслідками цього стає:  наростання соціально – політичних та етнічних конфліктів, які виводять систему суспільного розвитку з динамічної рівноваги , позбавляючи її можливості стабільного розвитку та ефективного функціонування. Важлива роль у попередженні та доланні глобалізаційних викликів належить розробці ефективних управлінських механізмів. Так чи інакше, сучасний світ має змиритись із незворотністю сучасних глобалізаційних процесів, але заради того, аби пом’якшити їх негативні впливи, необхідно виробити механізми їх запобігання. Економіка країни особливо страждає і для її доцільного функціонування потрібно вводити певні заходи, які сприяють стабільному розвитку всіх аспектів країни. Так, як я розглядаю взаємодію ринку та держави, розглянемо вплив глобалізаційних процесів саме на них.

Сьогодні під терміном “глобалізація” розуміють єдину валюту, інтеграцію ринків товарів і факторів виробництва, уніфікацію стандартів і споживчих смаків.

Перше питання, яке постало: яку роль має відігравати держава у економіці країни? Не дивно, що у сучасних умовах глобалізації роль держави змінилась.

Державне регулювання – соціальний феномен політично організованої країни з тим чи іншим рівнем розвитку ринкових відносин. У сучасних глобально-ринкових умовах формування постіндустріального суспільства потрібне раціональне державне регулювання та обмеження діяльності господарських систем різних форм власності. На порозі ХІХ – ХХ ст. збільшилася кількість завдань державного управління та спостерігалося їх якісне ускладнення в процесі формування розвинених ринкових відносин. [5]Глобальні ринкові перетворення потребують відповідного державного управління і мають стимулювати економічне зростання.

Сучасний етап розвитку економіки господарства свідчить, що в умовах глобалізації будь–яка країна не розвивається ефективно. Аналіз досвіду державного регулювання в країнах з розвиненою ринковою економікою показує необхідність його особливо істотне запровадження в умовах глобалізації. В свою чергу, світовий досвід демонструє, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтовної ринкової економіки.

Висновки

У результаті проведених мною досліджень, можна зробити висновок, що для ефективного функціонування ринкової економіки, державне регулювання дійсно необхідне. А особливо у сучасних умовах. Термін “державне регулювання” можна трактувати як регулюючий вплив держави не економічні процеси з ціллю створення умов для раціонального функціонування ринкового механізму.

Багато експертів впевнені, що ринковий механізм не здатний доцільно функціонувати без втручання держави у цей процес. Можна стверджувати, що фактично всі економічні успіхи стали можливими за сприяння чи навіть активного керівництва збоку держави. Державне втручання забезпечує раціональне використання виробничих ресурсів, підвищенню добробуту населення, покращення економіки країни та ін.

Державне регулювання економіки – це вплив держави на діяльність суб’єктів господарювання та ринкову систему з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринку. Це складний процес, до якого належить процедура розробки економічної політики, обґрунтування її положень, вибір засобів та методів її проведення.

Більш того, сучасну ринкову кон’юктуру розвинених країн світу регулює саме держава. Державний вплив на економіку є невід’ємною частиною “життєдіяльності” країни.  Для визначення ефективності державного регулювання існують показники, які допомагають визначити раціональність функціонування ринкового механізму у результаті втручання держави, адже  досвід країн з розвиненою економікою дає нам можливість адекватно оцінювання різні ситуації у системі ринкових відносин та робити на їх основі аналіз. Світовий досвід дає нам можливість розуміти , що державне втручання забезпечує раціональне використання виробничих ресурсів, підвищенню добробуту населення, покращення економіки країни та ін.

Підвищення рівня втручання держави в ринкову економіку та і взагалі у економіку країни, особливо спостерігається в умовах глобалізації. Всі глобалізаційні явища несуть насамперед негативні явища, що потребують змін у механізмі регулювання економікою та інших галузей країни. Саме Глобальні ринкові перетворення потребують відповідного державного управління і мають стимулювати економічне зростання.

Саме в умовах глобалізаційних процесів спостерігається тенденція підвищення ролі держави у економіці. Адже, зрозуміло, що сам ринок не зможе через саморегулювання вирішити всі проблеми поставлені перед ним в сучасних умовах глобальних проблем. Кожна країна в даних умовах постає перед необхідністю протистояти глобалізаційним викликам і тим самим зобов’язується до створення нових сучасних проектів з урегулювання роботи державного механізму. Безумовно, в умовах такого середовища змінюється все, у тому числі й система державного управління. Ще однією особливістю дій держави в умовах глобалізації є те, що вона бере на себе всю владу над суспільством. Тісна співпраця державних органів із профспілками, асоціаціями підприємців, екологами, іншими громадськими організаціями дозволяє об’єднати суспільство, активізувати творчі сили нації на самому низовому і масовому рівні, адекватно підходити до вирішення соціальних проблем і боротися з корупцією. Це дозволяє говорити про тенденції до соціалізації ролі держави у  відповідь на виклики глобалізації.

Сьогодні, коли спостерігається активне нагромадження глобалізаційних явищ у світі, без державного регулювання жодна країна не здатна подолати кризи, які слідують в результаті глобалізації. І навіть мова йде не лише про кризи, а про тероризм,  війни , екологічні проблеми. Всі вони потребують негайних методів вирішування, а вони в свою чергу реальні лише за умови раціонального використання  ресурсів, правильного поділу праці, інвестування різних секторів держави та інші не менш важливі заходи для стимулювання ефективного функціонування всіх суб’єктів країни. А зокрема держави , роль якої неодмінно зросте в умовах глобалізації.

Список використаної літератури

  1. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія [Електронний ресурс]. – К.: Вид-во УАДУ, 2002.. – 392 с., с. 26. – Режим доступу: file:///D:/Downloads/5.PDF
  2. Механізми регулювання економікою: Оцінка ефективності державної підтримки розвитку національного господарства / [Федосєєнко І. Г., Штерн Г. Ю.] / [Електронний ресурс]. – м. Харків, 2011. – 5 с., с. 4 – 5. – Режим доступу: http://www.business-inform.net/export_pdf/business-inform-2011-3_0-pages-3_5.pdf
  3. Науковий вісник Харківського університету. – Вип. 8, част. 3 / ( Руденко О. А. Методологічні засади державної інвестиційної політики як основи модернізації структури економіки) [Електронний ресурс]. – м. Харків, 2014  . – 54-57 с., с. 55.– Режим доступу: http://www.ej.kherson.ua/journal/economic_08/121.pdf
  4. Каплієнко М. В. Механізм регулювання економікою: формування важелів державного регулювання економіки з урахуванням впливу учасників промислового виробництва [Електронний ресурс]. – м. Харків, 2011. –  5-10 с., с. 8. –  Режим доступу: http://www.business-inform.net/export_pdf/business-inform-2011-3_0-pages-5_10.pdf
  5. Основи економічної теорії: Суть, цілі і засоби державного регулювання економікою [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10290228/politekonomiya/sut_tsili_zasobi_derzhavnogo_regulyuvannya_ekonomiki
  6. Державне регулювання економіки та економічна політика [Текст]: навч. посіб. [Електронний ресурс]/  Г. С. Третяк, К. М. Бліщук. — Львів  : ЛРІДУ  НАДУ,  2011. — 128 с. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Biblioteka_Magistra/c3fba63b-7f37-45b7-82d5-b8046b1fd945.pdf
  7. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін.— К.: КНЕУ, 2000. — 3-33 с.
  8. Політична економіка [Об’єктивна необхідність та сучасні форми державного регулювання суспільного відтворення]/ [Економічний ресурс]. – 1999. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/33/2249.html