Багрей Є. ІНСТРУМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ УКРАЇНИ

Єлизавета Багрей
«Публічне управління та адміністрування», 3 курс
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Науковий керівник – к.е.н., доцент кафедри національної економіки та публічного управління
Сабадош Г.О.

Вступ. Економіка – одна з найважливіших сфер державного управління. Кінцевою метою економічного розвитку є підвищення суспільного добробуту та якості життя, що безсумнівно є найголовнішим завданням будь-якої держави. Досягнення розвитку економіки повинно включати ряд завдань: створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, забезпечення ефективного управління стратегічно важливими активами, забезпечення прозорого та ефективного управління земельними ресурсами, досягнення енергетичної залежності та створення інфраструктури розвитку сектору малого і середнього підприємництва[1]. Для виконання зазначених завдань необхідні дієві інструменти публічного управління економікою України. Тому метою дослідження є пошук дієвих інструментів публічного управління економікою України, які здатні забезпечити стійкий економічний розвиток. Актуальність дослідження полягає у тому, що останнім часом економіка України зазнала негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників і потребує відновлення.

Методи дослідження. Методи, які були використані під час написання роботи: аналіз, узагальнення, синтез.

Огляд фахової літератури. Досліджувана тема спостерігалась у працях наступних науковців: Поснова Т.В., Толкованов В., Циганкова С. Л., Яковенко Р. В. та інших.

Результати дослідження. Інструмент публічного управління – це засіб практичної реалізації управлінського рішення. Тобто до інструментів публічного управління можна віднести засоби, прийоми та методи, які передбачають трансформацію знань та дій органів влади для досягнення конкретної мети. Серед інструментів публічного управління виокремлюють дві підгрупи: загальні (універсальні) і локальні. Загальні інструменти управління – це чинні, закріплені в правових актах норми і правила управлінської діяльності, які мають форму законів, статутів, інструкцій, обмежень тощо. Локальні інструменти управління мають частковий вияв, підсилюючи виконання більш вагомого управлінського рішення, і можуть набувати форми постанов, наказів, розпоряджень, угод, контрактів, нарад тощо[2].

Публічне управління економікою України здійснюється на основі способів державного впливу на соціально економічний розвиток країни. Виділяють наступні методи публічного управління економікою[3]:

• правові методи ґрунтуються на прийнятті законів і законодавчих актів, указів Президента, нормативних актів Уряду (декретів, постанов);

• адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади, спрямовані на збалансованість інтересів суб’єктів господарювання за допомогою нормативних актів, вказівок, розпоряджень та здійснюються через заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу;

• економічні методи засновані на створенні фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання та обумовлювати їхню поведінку (бюджетно-податкові, грошово-кредитні заходи) або ж здійснювати прямий вплив на економічні процеси (цільове фінансування, державне замовлення);

• інституціональні методи передбачають створення нових інституцій, які регулюють відносини у певній галузі у зв’язку із появою нових форм економічних відносин;

• донорські методи спрямовані на вливання додаткових обсягів ресурсів у певні економічні сектори (дотації, податкові пільги, пільговий кредит тощо);

• протекціоністські методи передбачають захист національного виробника від зовнішньої конкуренції (квоти, ліцензії тощо), сприяння розвитку національної науки і техніки.

Кожний метод має свої інструменти, за допомогою яких здійснюється публічне управління економікою. Для досягнення ефективності управління економікою необхідно вдосконалити інструменти публічного управління. Наприклад, варто переглянути інструмент контролю над монопольними ринками, які існують майже у всіх сферах. Проблема монополізму заважає розвитку конкуренції та ринкової економіки. Тому першочерговим завданням органів влади є перегляд існуючих інструментів регулювання монополій в українському середовищі та впровадження антимонопольного регулювання економіки.

Також перегляду потребує бюджетно-податкова політика як інструмент публічного управління. Впродовж багатьох років в Україні відбувалося нехтування бюджетно-податковою політикою. Бюджетно-податкова політика ще не стала спрацьованим механізмом, який допомагає уряду вести структурні реформи, натомість значна частина рішень у цій сфері підпорядковується не економічному стратегічному плану, а існує як предмет політичного «торгу». Загальний дисбаланс зобов’язань і ресурсів в Україні означає, що існуюча бюджетна система є неефективною. Попри прогрес у створенні ефективної системи управління державними фінансами, всі її елементи повністю функціонують із недостатнім ступенем ефективності. Це стосується міжбюджетних відносин і бюджетних процесів загалом, у тому й числі стадій створення бюджетно-податкової політики, виконання бюджету, обліку й контролю, прозорості та доступності бюджетів і процедур прийняття бюджетних рішень, управління боргами, зобов’язаннями і активами[4].

Останнім часом популярності набуває цифровізація, яка за прогнозами повинна стати головним інструментом для досягнення стратегічної цілі України — збільшення ВВП у 8 разів. Перехід до цифрової економіки дасть можливість значно збільшити рівень ВВП, збільшити надходження в бюджет на $240 млрд, створити 700 тис. нових робочих місць (без урахування експортної IT-індустрії). Впровадження цифрових інструментів створює можливість підвищення конкурентоздатності секторів економіки, розвитку ринку праці, появи нових індустрій (кросплатформових із цифровою індустрією) та розвитку інноваційного підприємництва[5].

Висновки і пропозиції. Інструменти публічного управління економікою дозволяють трансформувати знання та дії органів влади для досягнення конкретної мети, направленої на досягнення економічно розвитку. Від застосування цих інструментів залежить економічний розвиток країни, тому необхідно вдосконалювати їх застосування.

Ми можемо запропонувати запровадження такого комплексного інструменту, як цифровізація. Цифровізація з кожним роком набуває більшого значення і вже застосовується в розвинутих країнах. За цифровою економікою розвиток країни, забезпечення населення робочими місцями, зростання рівня ВВП.

Література:

---

[1] Економічний розвиток. Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/ekonomichne-zrostannya

[2] Толкованов В. Розвиток і впровадження інструментів політики державного управління: вітчизняний та зарубіжний досвід. Демократичне врядування. Науковий вісник. Вип. 12. 2013.

[3] Яковенко Р. В. Форми та інструменти державного регулювання економіки. 2018. URL: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/7857/1/430pdf.PDF

[4] Поснова Т.В., Циганкова С. Л. Особливості здійснення бюджетно-податкової політики та шляхи її вдосконалення. Економічна наука. Інвестиції: практика та досвід. № 3. 2020. С. 71-75.

[5] Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою. Доповідь Українського інституту майбутнього. URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu.html