Будз Д. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Будз Дзвенислава Дмитрівна

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

2 курс, спеціальність «Національна економіка»

24 квітня 2019 р.

---

Існують реформи, результати яких можна помітити одразу після їхнього впровадження. Але є й такі, правильна реалізація яких може кардинально змінити політику тільки в довгостроковій перспективі. І невдачі на початку впровадження не повинні нікого обманювати, так як реальний результат може прийти лише згодом, можливо через десяток років.  Як приклад однієї  із таких реформ можна привести саме «проект державного фінансування політичних партій» або як ще можна його назвати «проект протидії політичній корупції»

 Проект державного фінансування партій в Україні було запроваджено ще у 2016 році.  8 жовтня  Верховна Рада України ухвалила у другому читанні Закон України «Про Державний бюджет України». Згідно з даним законом, на користування та розпорядження статутної діяльності політичних партій планується спрямування коштів у сумі 565,7 млн. грн. Сутність даного проекту полягає у так званому наближенні до ЄС, де у всіх країнах задіяна система державного фінансування політичних партій. А також він формує шлях очищення партій від впливу багатіїв через надання державного фінансування та впровадження жорстокого контролю над партійними фінансами. Варто згадати й той факт, що зокрема сусіди нашої країни також пройшли цей важкий шлях і Україна в даному питанні дещо відстає від них.

Ключовою метою даного проекту є саме прозорість партійних фінансів. Так як за партіями, які фінансуються, закріплено зобов’язання про звітність використання державних коштів.  А щодо основних цілей, то це є зменшення корупції та рівня залежності партій від «великих донорів», переорієнтування діяльності партій з постійного пошуку джерел фінансування на внутрішньопартійний розвиток, створення умов для чесної та вільної політичної конкуренції та розвиток нових партій.

1. Порядок отримання фінансування та контроль партійних витрат

На думку українських та міжнародних експертів, єдиною зброєю, яка може подолати політичну корупцію, є державне фінансування політичних партій з одночасним радикальним збільшенням контролю над державними фінансами.

Перш ніж описати структуру отримання фінансування парламентськими партіями, хотілося б вказати суб’єкти які вправі здійснювати дану функцію.
Відповідно до закону, фінансування політичних партій відбувається за рахунок коштів держави, фізичних та юридичних осіб. Фізична особа у свою чергу має право перераховувати не більше 6 тисяч гривень в рік, в той час як юридична особа не більше 12 тисяч гривень. Також фінансування забороняється деяким окремим категоріям підприємства, серед яких, компанії, що зароблять на державних закупівлях. Іноземці та державні службовці теж входять до цього списку, а також і анонімні вкладення.
Для перерахунку коштів партії повинні відкрити два рахунки: для державного фінансування та для внесків від фізичних та юридичних осіб.

Для отримання фінансування мало лише рахуватися як політична партія. Партія повинна подолати 2% – бар’єр на останніх виборах до парламенту. Тільки у випадку, якщо за дану партію проголосує більше 2 % виборців, вона зможе отримати державне фінансування. У випадку, якщо партії подолають 5 %-бар’єр, окрім держфінансування, вони одержать ще й компенсацію офіційних видатків на виробничу кампанію.
Обчислюється дане фінансування шляхом множення кількості осіб, які взяли участь у виборах до парламенту на 0,02 мінімальної зарплати на початок попереднього року. Згідно до цієї формули, у 2019 році партії мали б отримати 1,2 млрд. грн.

Наступним щодо порядку отримання фінансування є той факт, що лише 6 парламентських партій отримають кошти відповідно до проведеного голосування. Гроші розподіляються між партіями пропорційно до кількості відданих за них голосів, тобто та партія, яка отримала більше всього голосів, відповідно отримає більшу частину фінансування. Також на кількість фінансування впливають і гендерні квоти – якщо 1/3 депутатів, що були обрані з партії – жінки, партія отримує більше фінансування. 

Щодо отримання коштів, то вони надходитимуть щоквартально на рахунки центрального офісу партії.

На що можуть бути витрачені дані кошти? Звісно, існують певні обмеження, відповідно до яких члени партії мають право розпоряджатися цими коштами. Об’єднання в праві виплачувати дані надходження на оренду партійних приміщень, зарплату партійних функціонерів та депутатів місцевих рад, закупівлю оргтехніки та меблів та іншу статутну діяльність. Проте в Україні парламентські політичні партії фактично повністю живуть за державні кошти, так як 99%  витрат партій у 2018 році здійснювалися саме за кошти Державного Бюджету України. Упродовж І кварталу партії купували за державні кошти навіть такі товари першої необхідності як миючі засоби, пакети для сміття, серветки, рушники, офісний папір і картриджі.

Щодо порядку звітування про партійні витрати, то партії зобов’язані надавати звіт на 60 сторінок, щоквартально, у якому вказується: майно на балансі, персонал, витрати по статтях, всі осередки, що в свою чергу мають бути зареєстровані як юридичні особи.
Звіти можуть розміщуватися на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, на офіційних сайтах партії, а також на порталі               « Публічні фінанси України» .

У звіті повинна міститися детальна інформація про: майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру; суму отриманих партією коштів протягом звітного періоду; фізичну чи юридичну особу, яка зробила внесок; дату здійснення кожного внеску на користь партії; дату кожного платежу з рахунку партії.

Також варто зазначити, що партії несуть безпосередню відповідальність за порушення подання чи заповнення звіту. Основний контроль за виконанням закону здійснює НАЗК та Рахункова палата. При порушення встановленого порядку або ж строків подання даного звіту в залежності від типу, передбачена відповідальність в такому вигляді: штраф для громадян від 70 до 100 неоподатковуваних мінімумів;  штраф для посадових осіб від 100 до 130 неоподаткованих мінімумів з конфіскацією суми внеску на підтримку політичної партії; штраф за порушення фінансової звітності партії щодо отриманих чи витрачених коштів – від 300 до 400 неоподаткованих мінімумів; за подання завідомо недостовірної інформації у звіті партії – штраф від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів або позбавлення волі на термін від двох до трьох років зі спецкофіскацією; за умисне порушення надання/отримання підтримки політичній партії – штраф від 100 до 300 мінімумів або виправні роботи на термін від двох років до трьох років зі спец конфіскацією. Водночас НАЗК не перевіряє, які витрати є цільовими (витрачаються на статутну діяльність), а які ні. За нецільове використання бюджетних коштів керівник та бухгалтер партії підлягають кримінальній відповідальності, що передбачає позбавлення волі до 6 років. 

Щодо контролю фінансів партій то за це відповідає, як раніше зазначалось, Рахункова палата та Національне агентство запобігання корупції. Рахункова палата здійснює аудит ефективності витрачених коштів, агентство щоквартально збирає звіти про майно та в свою чергу аналізує доходи та видатки партій. У разі порушення партій фінансової дисципліни Національне агентство передає матеріали  у правоохоронні органи, а також оприлюднює дані на своєму сайті про звіти партій у тому числі у формі відкритих даних.

2. Позитивні та негативні аспекти даного фінансування

Хотілося б зазначити, що звичайно, зміни потрібно впроваджувати свідомо та комплексно, для початку провівши  структурний аналіз їх доцільності та ефективності. Адже,відповідно до законопроекту, якщо ж говорити про те, чи вдарить рішення влади про фінансування політпартій по кишенях простого народу, який отримує мізерні пенсії та мінімальну зарплату, то безумовно від таких нововведень, без чіткої конкретики українцям таке реформування точно не сподобається. Тому, варто наголосити на тому, що український народ в першу чергу повинен був бути достатньо проінформований, адже ми не завжди достатньо  розуміємо куди і для чого йдуть наші податки. Без сумніву можна сказати, що фінансування партій з Державного бюджету дуже допомогло б у боротьбі з корупцією, і тут навіть не так гостро постає фінансове питання даної ситуації, а проблема загальної конструктивної та вмотивованої діяльності політичних партій покликаної працювати на благо української держави. Як зазначає політолог, громадський діяч В’ячеслав Дехтієвський : «фінансування партій з держбюджету дасть хоч якийсь шанс для ідеологічних партій зайняти певне місце, чесно і відкрито вийти до виборців і сказати, що вони працюють в рамках закону і, найголовніше, у них є ресурси для діяльності». Звісно це б одразу підняло авторитет політичних партій і ставлення до них.

Якщо ж розглянути позитивні аспекти впровадження даного закону для України, то варто зазначити, що очікуються доволі результативні позитивні наслідки у сфера саме боротьби з політичною корупцією. А  саме, до них можна віднести:

– доволі значне зменшення залежності від олігархів чи олігархічних утворень;

– зменшення процесу лобіювання інтересів бізнесу;

– створення умов для того, що звичайне населення мало вільний доступ до звітів політичних партій, щодо того скільки коштів туди надходить, від кого вони надходили, а також матимуть змогу відслідкувати всі видатки з даного бюджету та інформацію про те, як розпоряджалися цими коштами;

– підвищення контролю та рівня прозорості у фінансовій діяльності політиків та політичних партій;

– створення певних умов для більш рівної конкурентної передвиборчої боротьби;

– підвищення рівня відповідальності серед політиків, а також значне посилення покарань за недотримання або порушення законодавства України.

Щодо недоліків даного ухваленого законодавства є певні недопрацювання зі сторони держави у сфері державного фінансування та регулювання агітаційної передвиборчої діяльності політичних сил та, можливо, збільшення покарань за порушення законодавства. Проте все це знаходиться тільки на етапах розробки та вдосконалення, тому цілком передбаченими є деякі труднощі та неточності щодо виконання даного законодавства.

Ще одним із доволі вагомих, як на мене, негативних аспектів є той, що під час прийняття закону наші українські автори оминули увагою непрямі методи державного фінансування, такі як наприклад безкоштовний ефірний час на ТБ, радіо, публікаціях чи газетах.  Приблизно 90% із загальних видатків перед кожними виборами до Верховної Ради України йде саме на передвиборчу агітацію.  В той час коли більшість європейських країн повністю заборонили політичну рекламу на радіо чи телебаченні. Ще низка країн застосували певні обмеження  щодо її вартості, кількості та тривалості.  Враховуючи той фактор, що надзвичайно великий обсяг коштів політичні партії в Україні витрачають саме на агітацію, то такий непрямий метод може значно зменшити обсяги компенсації державою витрат, пов’язаних з виборчою кампанією.

Беручи до уваги усі аспекти як позитивного, так і негативного характеру, можна сказати, що попри досить велику різноманітність відгуків з приводу  даних законодавчих нововведень, можна узагальнити лише той факт, що дані зміни в державному регулюванні партійної діяльності є перспективними і в першу чергу покликані вивести з тіні усі схеми фінансування політичних партій з боку добре мотивованих можновладців. Даний законопроект дає змогу зробити процес фінансування та контролювання політичних партій більш прозорим і відкритим саме для громадян нашої країни. Безумовно, варто зазначити, що певно процедурні моменти даного питання потребують вдосконалення, але одночасно, якщо цей закон втілиться в реальність правильно, то це дасть можливість зменшити залежність партій від великого бізнесу, що спричинить всезагальне оздоровлення системи політики в Україні.

3.  Зарубіжний досвід щодо фінансування політичних партій

Для більшості зарубіжних країн характерним являється фінансування політичних партій за рахунок державних коштів і приватних пожертвувань. Зрештою дані свідчать саме про зростання ступеня залученості держави в процес фінансування політичних інститутів.

Щодо США, то там існує досить чітка двопартійна система. Членські внески, пожертви, продажі книг, сувенірної продукції , організація якихось заходів чи зустрічей – це те, за рахунок чого фінансуються партії. Зокрема конституційна партія випускає газету, проводить зустрічі у штатах, партійні з’їзди.  Більше того, нещодавно був створений так званий «фонд перемоги» цієї партії і саме дане об’єднання організовує конгреси та зустрічі. Члени, котрі щомісячно сплачують від 12 до 225 доларів, також отримують подарунки від партії, що певною мірою мотивує їх.

Партія Зелених – це також досить популярна партія, проте більше на місцевому рівні. Багато її членів проходять на виборах як безпартійні, проте партія так само живе за рахунок внесків, реалізовуючи свою продукцію через інтернет-магазин.

Лібертаріанська партія в основному проводить свою партійну роботу у місцевих радах. Як і перша, партія створила спеціальний фонд для збору грошей та пожертв, що зветься фондом пам’яті Нолана. Для тих, хто жертвує гроші, партія готує цікаві винагороди, к наприклад меморіальну дошку можна отримати, якщо ти пожертвуєш від 10 тисяч доларів. Якщо пожертва буде складати більше 25 тисяч, то іменем цієї людини буде названо кімнату в офісі Нолана. Робота даної партії заключається в тому, що вона критикує дії паралельних партій, висвітлює роботи своїх депутатів на різних рівнях, готує кандидата, який буде представляти дану партію на виборах.

У Німеччині політичні партії фінансуються коштами внесків членів партії, а також пожертвами та державою. Як і в Україні, кошти для партій нараховуються відповідно до кількості голосів, що набрала ця партія на виборах.  Цікавим є те, що за голос кожного виборця оплата державою складає приблизно 85 центів, до перших 4 млн. голосів, а після ця сума зменшується. Більш того, держава доплачує за залучені до партії кошти. Тому сміливо можна стверджувати, що найважливішим спонсором фінансування партій у Німеччині є саме держава. Проте для отримання цих самих коштів, партії повинні дотримуватись строгої фінансової звітності. Все це формувалося звісно з досвідом, і на початку у Німеччині, як і в Україні були певні труднощі з цим.

З гіркого досвіду Німеччини можна привести приклад, коли націонал-демократичну партію у 2012 році оштрафували на 1,27 мільйони євро за надання неправдивих фінансових звітів, де вона занижувала суми, отримані від держави. І зараз серед суспільства доволі гостро обговорюється питання щодо заборони діяльності та доцільності фінансування цієї партії.

У Чехії, політична партія має право на державне фінансування у розмірі 300 тисяч євро в рік, якщо на парламентських виборах вона отримує принаймі 3%.  Більшість з даних фінансів виділяється на заробітню плату партійцям, утримання офісів чи проведення якихось акцій. Також є спеціально створений ресурс, де можна відслідкувати всі доходи та витрати, які здійснюються партією. У Чехії також було декілька випадків нечесного фінансування.  Цікавим був протест однієї із лідерок  партії вільних громадян, котра виступила проти податкової політики діючої влади роздягнувшись перед камерами, прикриваючи груди газетою.

Щодо Франції, то фінансування партій там складає 40 %, проте що стосується непарламентських партій, то вони можуть розраховувати на підтримку прихильників, пожертви і внески.

У Росії, як і у Чехії, на державне фінансування можуть розраховувати партії, котрі на виборах отримали принаймі 3%.  Партія «Громадянська платформа» , яка зайняла перше місце за результатами останніх виборів фінансується олігархом Михайлом Прохоровим. Також і організовуються різного роду благодійні, освітні проекти для прибічників даної партії. Проте у березні 2015 року, стався розкол цієї партії через ситуацію в Криму.

Також, можна спостерігати збільшення обсягів державного фінансування політичних партій в усьому світі. Це в першу чергу пов’язано з тим, що значно зростає роль партій як найважливіших складових частин як суспільства так і держави. А другою складовою даного зростання є збільшення вартості виборчих кампаній та ускладнення політичної діяльності.

Доволі багато країн, в тому числі й Росія, дотримується дотування державою основної маси витрат політичних партій на виборчі компанії. Однак пропорції участі держави у фінансуванні партій у кожній країні відрізняється.

Висновок

З усього вищенаписаного можна дійти висновку про те, що впровадження системи державного фінансування політичних партій в Україні є просто неминучим, оскільки у Європі лише чотири країни, де не впроваджено ще даний закон. Тому якщо ж вже ми перебудовуємо нашу систему під європейський зразок, то потрібно рухатися згідно європейських стандартів функціонування політичних структур в тому числі.  Впровадження даної системи безумовно є необхідним, так як воно заощаджує бюджетні кошти. Якщо ж партія фінансується з бюджету, то політики, котрі потрапили до парламенту нікому нічого не винні, окрім своїх виборців.  У випадку якщо ж партія фінансується олігархом, то він розглядає її як бізнес-проект, з якого в майбутньому буде вимагатися вибиття якнайбільше коштів. Саме тому, для того щоб здешевити політичне життя державне фінансування партій є надзвичайно важливим. 

Більше того,  я вважаю, що нам першочергово потрібно здешевити політичний процес впровадивши низку заходів. Наприклад заборонити політичну рекламу на телебаченні та радіо, а також на бігбордах. До речі, більшість європейських країн вже практикує дану методику.  В додаток було б не зайвим серйозною мірою обмежити суму коштів, які політики мають право витрачати на виборах.  Важливо добре визначити правильну пропорцію фінансування. Проте для того щоб це зробити, треба детально дослідити дану тему та не боятися змін, адже як я вже наголошувала, зміни – це не завжди результат, який стає очевидний одразу на другий день, а результат, який може позитивно відобразитися на стані нашої політики в довгостроковому періоді. Більше того, цілком зрозумілим є й те, що в умовах тотального популізму, який на даний момент панує на теренах України, політикам буде надзвичайно важко пояснити громадянам, що зараз, у досить непростий економічний період, партії мають фінансуватися із бюджету. Це потрібно зробити максимально розсудливо та посилаючись на благо виключно для держави та населення в цілому, а не окремих її суб’єктів.

---

Література

1). https://antikor.com.ua/articles/59246-derhavne_finansuvannja_partij_pljusi_ta_riziki

2). https://stud.com.ua/44264/finansi/finansuvannya_politichnih_partiy_zarubizhniy_dosvid

3). http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1040

4). https://rada.oporaua.org/mapa-kontaktiv/7285-a-iak-u-nykh-chy-ie-partiine-zhyttia-poza-parlamentom

5). https://ukr.lb.ua/blog/education_assembly/355836_finansuvannya_politichnih_partiy.html