15.05.2021Кафедра національної економіки та публічного управління ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Гончар К. КОРУПЦІЯ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ПАСТКА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Катерина Гончар
“Публічне управління та адміністрування”, 4 курс
ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Науковий керівник – д.е.н., професор кафедри національної економіки та публічного управління
Ємельяненко Л.М.

Актуальність дослідження. Сьогодні корупція є одним із факторів, що визначають стійкість національної економіки до реформ інституційного середовища, спотворюючи фіскальну та податкову політику держави, дестабілізуючи ринкові механізми та гальмуючи суспільний розвиток країни у цілому. Незважаючи на те, що у розвинених країнах вплив корупції як інституційної пастки на економічне зростання є незначним, для більшості країн світу корупція є суттєвою перешкодою у належному впровадженні програм та політик, спрямованих на збільшення економічного зростання, що проявляється як у економічних, так і соціальних втратах.

Постановка проблеми. Метою дослідження є вивчення проблем подолання корупції як інституційної пастки для забезпечення економічного зростання в Україні.

Методи дослідження. У статті використано такі методи як узагальнення (з’ясування сутності поняття інституційної пастки), систематизації (для визначення нормативно-правового та організаційного забезпечення запобігання та протидії корупції), факторного та індикативного  аналізу (для виявлення ключових наслідків впливу корупції на економічне зростання).

Огляд фахової літератури. У статті досліджено наукові праці Норта Д., Еггертсона Т., Базилевича В., Жаліла Я., а також д.е.н Скрипниченко М. у колективній монографії НАН України, д.е.н. Гражевської Н. у виданні “Наукового вісника Чернівецького університету”, головного консультанта відділу економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень центру економічних та соціальних досліджень Бережного Я., а також експертів  Центру економічної стратегії Яблоновського Д., Захарова А., Кашка О. Статистичні дані Transparency Inernational та Risk&Compliance. Нормативно-правову базу Верховної Ради України та статтю британських вчених Лондонського університету Угур М. та Дасгупти Н.

Результати дослідження. Світовий досвід доводить, що порушення нормального функціонування інституційного середовища при переорієнтації та трансформації національної економіки на ринкові засади, призводить до появи інституційних аномалій, а саме: інституційних пасток[1]. Проблеми та дисфункції, які виникали у інституційному середовищі, були предметом дослідження багатьох вітчизняних та іноземних вчених, зокрема, Базилевича В., Жаліла Я., Скрипниченко М., Малого І., Крючкова І., а також, Норта Д., Еггертсона Т., та ін. Відомо, що поняття “інституційної пастки” було введене у науковий обіг російським вченим Полтеровичем В., який трактував інституційні пастки як наслідування інститутами поведінкових установ, які мають тенденцію до повторення, що спричиняють несприятливі економічні наслідки.

Рисунок 1. Інституційна пастка: чинники та наслідки1

1Джерело: Розроблено автором на основі колективної монографії “Чинники і тренди економічного зростання в Україні” ДУ «Інститут економіки та прогнозуання. НАН України».

Феноменом інституційних пасток варто вважати їхню здатність до існування, навіть після усунення причин її появи через неоднорідність, асинхронність та складність інституційних змін[2]. Інституційні пастки є результатом недалекоглядних та недостатньо продуманих управлінських рішень, які стосуються нових норм, що опираються на трансакційні та трансформаційні витрати, а також на рівень проникнення у господарську діяльність неефективних інституцій[3]. Найпоширенішою інституційною пасткою прийнято вважати корупцію, яка сьогодні вважається проблемою міжнародного масштабу, що еволюціонувала від окремих випадків хабарництва до складного, системного та багатогранного явища, впливаючи на економічне зростання як стійке територіально збалансоване кількісне збільшення та структурно-інноваційне вдосконалення результатів виробництва.

З історичної точки зору антикорупційне законодавство України 1990-х років мало скоріше декларативний характер, ніж розробку дієвих антикорупційних інститутів в Україні. Проте, з появою та затвердженням у 2014 році Верховною Радою України Антикорупційної стратегії як стратегічного документу антикорупційної політики та ряду Законів України, що покликані запобігати проявам корупції, було започатковано новий етап у антикорупційному законодавстві України. Як результат впровадження нових антикорупційних інститутів та механізмів, у рейтингу сприйняття корупції Transparency International у 2020 році Україна посіла 117 місце зі 180 можливих, набравши 33 зі 100 балів. Проте, незважаючи на те, у 2020 році відбувся запуск Вищого антикорупційного суду та перезапуск НАЗК, відбулося посилення захисту осіб-викривачів, в українській антикорупційній практиці є все ще не поодинокими випадки втручання влади у розслідування або судовий розгляд справ, обхід законодавства[4]. Крім того, відповідно до аналітичного звіту Risk&Compliance, що був опублікований у 2020 році, в Україні існує високий ризик виникнення корупції у 9 досліджуваних сферах, а саме: у судовій системі, поліції, наданні публічних послуг, земельній, податковій та митній адміністраціях, державних закупівлях, у громадянському суспільстві та законодавстві у цілому[5].

Корупція як системне та буденне явище перешкоджає розвитку ефективних державних інститутів, негативно віддзеркалюючись на економічному зростанні країни. Деструктивний плив корупції на економічне зростання країни у відбувається шляхом зменшення якості управління на всіх рівнях державної влади, спотворення фіскальної політики, збільшення державних витрат та обсягу тіньової економіки. Через корупцію, що проявляється у всіх сферах життєдіяльності, відбувається зменшення швидкості економічного зростання, а фінансові ресурси, які спрямовуються на освіту та охорону здоров’я, починають невпинно зменшуватися, зменшуючи, як наслідок, рівень життя. Корупція дестабілізує ринкові механізми, зменшує надходження податків, загострює майнове розшарування та зменшує суспільний добробут, породжує бідність, спотворює права захисту людини. У міжнародному вимірі, корупція впливає на економічне зростання країни через гальмування міжнародної економічної діяльності, погіршення інвестиційного клімату в країні та через процес надання міжнародної допомоги[6],[7].

Так як корупція є поширеною проблемою у постсоціалістичних країнах у результаті детального аналізу теорії та практик країн, чиї національні економіки були переорієнтовані на ринкові засади, вченими було розроблено два варіанти виходу з інституційної пастки: еволюційний та революційний2. Перший варіант виходу з інституційної пастки базується на пасивних діях з боку економічних суб’єктів, тому що ефективні інститути та інституції зникають самі по собі у результаті циклічних процесів, появи нового покоління або нових ціннісних установок. Другий варіант ґрунтується на повному перегляді та заміні неефективних норм у реалізації реформування інституційного середовища, які швидко зникають через централізований злам у державі. Проте, у чистому вигляді варіанти виходу з інституційної пастки не застосовують тому, що країни з транзитивною економікою запроваджують поєднання одразу двох варіантів2.

Висновки і пропозиції. Корупція як прояв інституційної дисфункції та аномалії, яка виникла внаслідок переорієнтації національної економіки на ринкові засади господарювання, є негативним чинником, який впливає на забезпечення економічного зростання країни.На нашу думку, з метою запобігання корупції та нівелювання її деструктивного впливу на економічне зростання в Україні необхідно використовувати як перший, так і другий варіант виходу з інституційної пасток, а саме: створити незалежну та професійну судову гілку влади, зменшити рівень тіньової економіки, зміцнювати інститут громадянського суспільства, проводити моніторинги антикорупційної політики, імплементовувати міжнародний досвід протидії корупції та запровадити ефективне виконання міжнародних антикорупційних стандартів та оцінювання корупційних ризиків, які є важливою передумовою створення правильної та виваженої антикорупційної політики.

Література:

[1] Чинники і тренди економічного зростання в Україні : колективна монографія / Скрипниченко М.І., Корабліна С.О., Жаліло Я.А., Крючкова І.В., Запатріна І.В. та ін.;за наук. ред. д.е.н М.І.Скрипниченко. НАН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозуання. НАН України». К., 2018. 386 с.

[2] Гражевська Н.І., Заваженко А.О. Інституційні пастки ринкового реформування економіки України. Науковий вісник Чернівецького університету. 2019.Випуск 820. с.3-10

[3] Бережний Я.В. Інституційні пастки і розгортання інституційної кризи в Україні. Економіка та держава. №9. 2015. с.46-50

[4]ІНДЕКС СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ-2020. Transparency International Ukraine. URL: https://ti-ukraine.org/research/indeks-spryjnyattya-koruptsiyi-2020/ (дата звернення 11.05.2021)

[5]Ukraine Corruption Report. Risk&Compliance Portal. 2020. URL: https://www.ganintegrity.com/portal/country-profiles/ukraine/ (дата звернення 11.05.2021)

[6] Яблоновський Д, Захаров А., Кашко О. Скільки коштує суспільству корупція. Аналітична записка. Центр економічної стратегії. 2016. 17 с.

[7] Ugur, M. and Dasgupta, N.“Evidence on the economic growth impacts of corruption in low income countries and beyond: A systematic review,” London: EPPI-Centre, Social Science Research Unit, Institute of Education, University of London. 2011. Р.43